Дитина “витає у хмарах”

Дитина “літає у хмарах” – чия проблема? Дитини чи вчителя?

Чесно кажучи, мене від цієї фрази пересмикує. Це “ярлик”, який так зручно поставити і чекати, що в один прекрасний момент вона “літати” перестане. Я дуже категорична в питаннях ставлення до дітей, ви вже, напевно, зрозуміли. Так і тут. Це визначення “Вона ніби не тут, постійно десь літає” абсолютно нечесне по відношенню до дошкільнятам і молодших школярів так точно. Мені хочеться поставити вчителю питання “А що зробили ви для того, щоб дитина” літати у хмарах “перестала?”. Так, я не сперечаюсь, що є діти з низькою інтенсивністю навчальної діяльності та не заперечую, що це заважає їм самим, в першу чергу, а вже потім вчителю. І саме в силу того, що у дитини ще не достатньо розвинена вольова сфера, може бути низький рівень самоорганізації, їй складно себе “змусити” бути уважною, коли навчальний матеріал подається не з цікавістю і натхненням, а “за методичкою”. А батьки звикли відразу нападати на дитину, коли вчитель на неї “поскаржиться”. Але ж навчання – процес взаємний, двосторонній. Вчитель повинен старатись не менше за учня. На додаток до всього, часті відволікання і знаходження в «паралельній реальності» можуть бути особливостями характеру дитини і вже тут ми її точно не змінимо, можемо тільки позитивно мотивувати і зміцнювати сильні сторони. А вони завжди є. Немає “поганих”, “невдалих” дітей, є неправильні методи роботи з ними. Про дуже багатьох дітей, з ким працюю я, в школі або на підготовці до школи кажуть “літає у хмарах”, а мені за них образливо, адже часто, коли дитина щось не розуміє, вона “випадає”, так як перепитати, уточнити ситуація не сприяє і вона знаходить собі інші види діяльності.

Так що ж робити?

“Таким” дітям не вистачає, в першу чергу, особистої відповідальності. З розумовими здібностями найчастіше все в порядку. Вони повинні відчувати себе важливими, невід’ємними від загального процесу. Корекція частих відволікань, неуважності та інших порушень навчальної діяльності лежить, все ж таки, на вчителеві, так як саме в його руках створити спеціальні умови, але і вдома можна даному процесу “допомогти”. Спочатку обговоримо вчительську роль. Ви, як батьки, до речі, не бійтесь звертатись до вчителів з подібними темами. Часто вчитель не встигає за всіма встежити, а класи зараз, м’яко кажучи, переповнені, і ваші “уточнення” щодо дитини можуть бути дуже доречними. Ви не просите для дитини “поблажок”, Ви шукаєте найкращі шляхи для її комфортного та ефективного навчання.

Таких дітей потрібно:

• саджати не біля вікна, щоб не створювати додаткових приводів для відволікань;
• саджати в доступній близькості до вчителя; • створювати ситуації успіху на уроці, щоб підвищити особисту мотивацію дитини;
• регулярні звернення до дитини під час фронтальної роботи (пояснення матеріалу в класі), але не у формі “Ваня зрозумів? Ваня, тобі все ясно?”, а активно залучаючи дитину до процесу;
• заохочення за роботу, відмічання результатів. Старання дитини завжди повинні бути відзначені!!!

Якщо мене читають вчителі, я сподіваюся, ви саме такі – доброзичливі та старанні!!! Якщо подавати матеріал цікаво, діти будуть хотіти вчитися, от хоч ви мене бийте!!! Іноді у мене відразу після школи (так виходить) цілу годину дитина робить інтенсивну роботу, і хоч би слово сказала проти! А про них часто теж говорять “літає у хмарах”.

Що робимо вдома?

- Ведемо “Щоденник успіху”. Окремий зошит (краще сходити в магазин і разом вибрати зошит або блокнот, в якому “Ти будеш відзначати, наскільки цікаво і складно/легко було сьогодні вчитися”). Пишете дату, малюєте на сторіночці рівну лінію по діагоналі, ніби гора. Знизу – це було дуже складно, вгорі – цікаво і я відмінно впорався! Дитині потрібно щодня малювати смайлик з певним виразом обличчя на будь-якому місці “гори”, характеризуючи минулий день. Потрібно намагатись, щоб смайлик жив на вершині, але і не засмучуватись, якщо сьогодні він на середині. Важливо саме самовизначення дитиною своїх відчуттів, а не тільки оцінка дорослих.
- Просіть перевіряти дитину свою ж роботу. Якщо ви побачили помилки, не поспішайте вказувати на них, просто скажіть, що помилка, наприклад, є, а де – потрібно знайти дитині.
- Складати чіткий план дій. Перед тим, як дитина почне виконувати роботу, не Ви говорите, що їй потрібно зробити (звучить, як наказ), а питайте, що їй потрібно зробити? Скільки часу їй на це потрібно? Все так само ефективними залишається викреслювання зробленої роботи. Я сама обожнюю ставити “галочку”, коли робота зроблена. Не плутайте дитину, не починайте паралельно кілька справ. Зробила одне, потім друге і т.д.
- Міняйте вид діяльності, дозволяйте (де це не принципово) поміняти позу, зробити завдання не за столом, а на підлозі і т.д.
- Ставте правильні питання – Що сьогодні в школі було найцікавіше? Що було найсмішніше сьогодні? Що було для тебе сьогодні найскладнішим? Чи є те, що залишилось для тебе незрозумілим? І не просто питайте, щоб запитати, а слухайте дитину, розташовуйте до щирої відповіді. Мені часто прикро за дітей, чесне слово. Коли у них все виходить, і вони приносять похвалу і хороші оцінки, їх гладять по голові, ними пишаються, а як тільки дитина замість навчання «торохтить» про нову іграшку, її відразу ж «приструнюють». А вона теж людина, і нам, дорослим, не тільки про роботу думається (навіть якщо ми її дуже любимо), а й про багато інших життєвих речей.
- ДОВІРЯЙТЕ дитині. Може прозвучати непросто для тих, хто говорить “Він робить, тільки коли я над ним стою”. А Ви покажіть йому, що він теж вартий довіри. Тільки не виправляйте помилки демонстративно, а обговорюйте роботу, просіть перевірити уважно. Колись одна мама дуже здивувалась, як швидко дівчинка знайшла помилку, коли я просто одним оком глянувши на роботу, паралельно малюючи інше завдання, сказала дівчинці “Уважно”.
- Беріть на себе відповідальність, дорогі дорослі, що діти, все-таки, продукт вашого виховання. Запитуйте себе – що я можу зробити, щоб дитина була зі мною відвертою? Як я можу допомогти дитині робити уроки із задоволенням? І також не бійтесь питати у дітей – Як я можу допомогти тобі, щоб навчання стало для тебе цікавим? Замість “Коли ти, нарешті, почнеш вчитися нормально?”. Ви можете почути неочікувано корисну для себе інформацію.

Діти нам не вороги, вони завжди прагнуть бути почутими!