Формування почуття відповідальності

Багато батьків переживають, що в прагненні не перегнути палицю вони можуть не навчити дитину доводити справу до кінця, БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НА СЕБЕ. І це важливе питання. Буває, що дитина, щоб уникнути або суворого погляду, або підвищеного навантаження, відразу відповідає: “Мені такого не казали!”, “Я такого слова не чула!”, при цьому навіть не дослухавши мою фразу до кінця. І це не єдині приклади “інцидентів”. Якщо дитина забуде щось зробити, то це “тому що я була дуже зайнята”, “мама мені не сказала!”, “мене той то відволік” і т. д. В цей момент дорослому важливо правильно себе повести. Це може збурити і навіть розсердити, а якщо ще потрапить на “не дуже день” у дорослого, то дитині дістанеться пристойно. Але важливо для нас що – не покарати за БЕЗвідповідальність, а навчити тієї самої відповідальності. Почнемо з того, що поки дитина зовсім малюк, дорослі самі часто ЧИМАЛО підливають масло у вогонь, захищаючи дитину від будь-якої відповідальності- вдарився об стілець – “ну-ну-ну, стілець, б’єш малюка”, одягають дітей до школи, речі їм збирають, навіть не ставлячи до відома, що всередині сумки, роблять навіть уроки часто ЗА дітей (малюють, пишуть прописи і т. д.). Але пожинати безвідповідальність неприємно всім. Тому якщо ви бачите всі перераховані ознаки у вашої дитини або інші прояви не зовсім відповідального ставлення до праці вам допоможуть такі рекомендації:

- СПОКІЙНО реагуєте на будь-який “інцидент”. І так само спокійно пояснюємо, ЧОМУ важливо брати відповідальність на себе. Для цього, звичайно, важливо батькам не перекладати відповідальність на всіх навколо за життя. Дітям важливо пояснювати ЗРОЗУМІЛОЮ ДЛЯ ДІТЕЙ МОВОЮ. Наприклад: “Я розумію, що ти могла забути, але ти завжди мені можеш зізнатись і ми подумаємо, як зробити так, щоб в наступний раз ти не забула” (і запропонувати дитині робити примітку на видному місці, писати список справ і т. д.), “Можливо, ти не знаєш відповідь на моє запитання. Але у тебе поруч є дорослі, щоб запитати. Якщо ти забув, так і скажи. Я допоможу тобі згадати”. Дитину ПОТРІБНО “ставити на місце”, але не принижуючи, а даючи напрям. Часом діти занадто впевнені у своїй правоті, вкрай гостро реагують на вказівку своєї помилки, але це не означає, що потрібно замовчувати їх неправоту. Важливо допомогти їм розібратись, наповнити їх дії сенсор, а не тільки самовпевненістю. Мета – сприяти тому, щоб дитина навчилась діяти грамотно, аналізувати свої дії, ставати більш впевненою, і, таким чином, підвищувати свою продуктивність і успішність.

- ДОВІРЯТИ дитині те, що вам навіть страшнувато, що вона не впорається. У розумних межах, звичайно. Наприклад, розкласти речі в шафі (власній). Або перед уроком зі мною по скайпу перед дитиною лежать аркуші з завданнями, які мами намагаються розкласти самі по порядку. Я ж прошу залишити це нам самим, я обговорюю, що за чим покласти і дитина робить, шукає, складає. ДОВІРЯЙТЕ ДІТЯМ! Скласти портфель, помити посуд, написати завдання. Щодо завдань теж не бійтесь довіряти робити. Тому я до школи працюю з дітьми олівцем. Можна виправити і це дозволяє пробувати кілька разів. Довіряйте малюкам-малюкам щось нести, куди щось покласти, вони це оцінять!

- Перевіряйте результат! Для формування відповідальності дуже недобре дати завдання і не дізнатись про його виконання. А це буває. Сказали і забули. Так навіть вчителі іноді роблять. А потім дитина каже: “А Марина Василівна все рівно не перевіряє!”. Приїхали, хочеться сказати.

- Вселяє ВІРУ! Віра в себе – це 90% успіху! Діти потребують якісної підтримки і міцної опори. А хто, як не батьки, краще за всіх знають своїх скарбенят і можуть їх просунути далі!