Навіщо потрібно готувати дитину до школи?

Рада вас познайомити із ще однією моєю статтею із сайту 5sfer.com

Всі небайдужі батьки приблизно в чотирирічному віці своєї дитини починають замислюватись про майбутню школу і, як прийнято в сучасному світі, підготовку малюка до неї.

Мені подобається вислів Марії Монтессорі “Я не готую дітей до школи, я готую їх до життя”. Школа – це не тільки інтелектуальний розвиток, це значний стрибок в організаційному та соціальному житті дитини, який не можна робити різко і гостро, а для благополучного звикання краще зробити процес освоєння дитини в школі м’яким і плавним.

Я не буду сперечатись, що найчастіше інтелектуальна підготовка до школи включає в себе практично весь курс програми першого класу, але не в цьому суть. У школу краще йти, маючи певні “інструменти” в запасі, такі як довільна увагу, вміння присвячувати певний час навчанню, здатність чути і виконувати словесні інструкції дорослого і деякі інші. Все це дасть можливість (і це головне!) максимально плавно адаптуватись в стінах школи, де першочерговим є не читання і каліграфія (хоча і це дуже швидко стає необхідним), а вміння стежити за всім, що відбувається, вчасно реагувати на слова і вказівки вчителя, підлаштовуватись під шкільний режим, знаходити спільну мову з однокласниками, виконувати вимоги шкільної програми тощо.

Зараз малюки живуть у світі швидкісного руху подій, мільйона справ, не на жарт зайнятих батьків, інформаційної доступності, тому їх не можна порівнювати з тими дітьми, якими були ми, їхні батьки, хоча пройшло всього кілька десятків років.

Інша справа, що часто та сама підготовка до школи проводиться не в підходящої дитині формі. Але тут я прошу батьків не миритися з тим, що є, а шукати, дізнаватись, знаходити. Я завжди закликаю мам і тат до спокою. Адже якщо ми, дорослі, будемо панікувати при слові “школа”, то радісної асоціації з цим самим словом у дітей чекати наївно.

Що дає “підготовка до школи”?

● Організаційні вміння. Так чи інакше, дитина освоює навичку підготовки до занять, розподілу та застосування шкільного приладдя, вчиться коректно слідувати вказівкам вчителя щодо організації робочого місця і необхідних предметів на уроці.

● Ефект “знайомості”, тобто коли дитина в школі потрапляє не в кардинально нові умови, а відчуває, що схожий порядок справ уже їй знайомий, вона не розгублена. Це коли ви забігаєте трохи наперед, розглядаючи картинки з нової теми підручника, тоді при вивченні даної теми ви відчуваєте себе ніби “своїм” у ній.

● Закладається учнівська усвідомленість. Дитина вчиться усвідомлювати себе невід’ємною частиною навчального процесу.

● Формується поняття “треба”. Йдеться аж ніяк не про примус і авторитаризм. Мова про відповідальність та вміння зосереджувати увагу свідомо. За допомогою розвитку довільної уваги (та, яка керується волею, цілеспрямованим зусиллям людини) дитина вчиться присвячувати певний час конкретному заняттю.

● Плавно змінюється провідний вид діяльності. З приходом в школу провідним видом діяльності дитини стає навчання, а не гра, але неможливо вимагати від дитини різко перестати хотіти гратись і полюбити вчитись. Тому важливо плавно інтегрувати навчання в життя дитини.

● “Запас” знань, який допоможе дитині влитися в шкільний ритм більш м’яко й охоче. Коли дитина відчуває власну компетентність вже з перших шкільних днів, їй простіше адаптуватись до навчального процесу. Адже в потоці завдань і загального шкільного темпу дитині досить складно ще й вивчати новий матеріал.

Бути “готовим” до школи – це бути впевненим у будь-якому місці, сміливо братись за будь-які завдання і не боятись попросити про допомогу. А цьому, як не дивно, теж потрібно вчитися. Я прошу батьків не ставити надзавдань в підготовці до школи, але й не махати на це рукою. Важливо стежити за психологічним аспектом підготовки, адже саме він є базовим для міцного освоєння маленької людини в новому середовищі.

Школа – це неминучий, нормальний етап у розвитку кожної дитини. І тут важливо, яке відношення до школи (та й до життя в цілому) ви прищепите дитині спочатку: чи це будуть “кращі роки дитинства”, чи “даремно витрачений час”. Бажаю примкнути до перших!