Основи мотивації дітей до трудової діяльності

Мотивація – це рушійна сила, яка змушує людину вольовим зусиллям досягати поставлених цілей. Я працюю з дошкільнятами і молодшими школярами вже більше десяти років і питання мотивації дітей хвилює мене дуже сильно. Тому нижче я хочу описати основні моменти мотивації дошкільнят і молодших школярів до праці. Це не чарівні методи і складні умови, це те, що знаходиться в зоні впливу кожної дорослої людини.

- Позитивне підкріплення бажаної поведінки. Іншими словами – похвала. Я пропагую виключно позитивну мотивацію праці. Обов’язково зверніть увагу на те, що дитина робить добре, скажіть добре слово і дитина захоче робити так ще і ще.

- Не перешкоджати тому, чим дитина вирішила займатися сама. На жаль, багатьом батькам здається, що вони краще знають, що для дитини буде більш корисним і пізнавальним. «Мама сказала, що ця професія не приносить багато грошей», розповідає шестирічна дівчинка, «Ліза постійно малює і хоче стати дизайнером одягу, але я їй сказав, що дизайнерів одягу дуже багато, а ось архітектори в ціні більше, тому варто хотіти бути краще архітектором» – ділиться тато восьмирічної дівчинки. Від природи діти ініціативні, наполегливі і натхнені, важливо підтримувати їх іскру і допомагати в потрібний момент. Це не означає, що дітям не потрібен ваш життєвий досвід, але тільки в якості допомоги, а не беззастережного поклоніння.

- Особистий приклад батьків. Без нього нікуди, знову і знову. Захопленість і працьовитість батьків роблять захопленими і працьовитими дітей, якщо батьки досить приділяють час дитині, а не просто пропадають цілодобово на роботі.

- Зацікавленість дитиною. Звучить досить дивно, адже як багато батьків впевнені, що вони добре знають своїх дітей. І, більше того, вони краще знають, що їм потрібно в житті! А напрямки інтересів можуть не збігатися. І це не злочин з боку дитини, це її право. З вашої, дорослої, сторони, важлива підтримка і впевненість дитини, що вона може звернутись до вас, не отримавши грубого слова у відповідь.

- Якісна увага. Досить 20-30 хвилин в день повноцінного, якісно проведеного часу з дитиною, щоб відносини були гармонійними між батьком і дитиною. Повинен бути час, коли батьки залучені у заняття з дитиною тим, що цікаво дитині!

- Орієнтування на схильності. Коли дитина перебуває на етапі вибору «позаурочних» занять, пропонуйте варіанти того, що з точки зору фізіології їй буде даватися краще.

- Вчити доводити справу до кінця. Дітям важливо показати сенс приказки «Зробив діло – гуляй сміло». Обов’язкові завдання не повинні випливати в нескінченність. У будь-якої справи є термін. Пісочний годинник, план дій, будильник – ваші помічники в організації часу дитини.

- Дитині важливо брати участь в тому, що стосується саме її. В таких питаннях, як вибір форми або канцелярського приладдя до школи, можна дати взяти участь дитині. Адже їй в цих зошитах писати і з цим портфелем кілька років ходити. Їй має подобатись те, чим вона оточена. По можливості максимально.

- Створення позитивного образу праці. Всі батьки хочуть, щоб їхні діти схоплювались вранці, як пружинки, і бігли до школи радісні. Проте самі часто сваряться на роботу, активно обговорюють за вечерею недоліки колег і т.д., створюючи в дитини, самі того не розуміючи, негативне ставлення до праці.

- Виключно коректна і конструктивна критика. Всі знають, що з дітьми дуже важливо мати терпіння. Але діти особливі тим, що у них багато речей – перший досвід. І якщо перший досвід якоїсь справи закінчиться нервовими колючими зауваженнями і образливими висновками, то повторювати цей досвід захочеться не сильно. Тому і руки опускаються, тому і «робити нічого не хоче».

- Співпраця з дітьми. Правильні питання, задані дітям («Як мені тобі допомогти …? Що я можу зробити ….?) дозволяють налагодити «співпрацю» з дітьми і часом вони самі готові відповісти, як вийти з тієї чи іншої ситуації.

- Брати відповідальність на себе. Не «дитина «нічим не цікавиться»,«нічого не хоче», «ледар цілковитий», а ми, дорослі, не прищепили їй любов до праці, не показали, як це, коли очі від роботи горять.