Переказ

Часто мами дошкільнят з жалем констатують, що їхня дитина з цікавістю слухає розповідь, а переказати не може.
Спочатку давайте визначимо, що точно мається на увазі під переказом, а потім вже уточнимо, чи біда, якщо дитина не може з ним впоратись у дошкільному віці.
Переказ (слідуючи тлумачному словнику) – це стислий виклад твору, що передає авторський задум.
Щоб дитина переказала почуте або прочитане, їй необхідно кілька складових: скласти в голові картинку, вловити ланцюжок подій, запам’ятати порядок дій, що відбуваються, знайти необхідні слова, щоб викласти бажане. Все це для дитини-дошкільника не легка справа, тому підходити до процесу переказування потрібно з розумом. Спочатку потрібно зрозуміти батькам, що дитина не бачить сенсу в переказуванні. Це ми розуміємо, що це формує її зв’язну мову, вчить лаконічно висловлювати свою думку і т.д. Діти ж, особливо дошкільнята, мислять буквально, конкретно, їм потрібна опора для побудови думки.
Тому для формування вміння переказувати твори я рекомендую такі види роботи (застосовувати дані завдання можна у віці від 4-х):
- Відповідати на запитання після прослуховування/прочитання тексту. Після того, як твір закінчиться, зробіть вигляд, ніби хочете про нього поговорити. І почніть: “А давай згадаємо, з чого розповідь починалась?”, “А які головні герої були в оповіданні?”, “А куди вони потім пішли?” і т.д. Вчіть визначати, які герої головні, а які другорядні. Будуйте план розповіді. Часто діти при спробі переказати заглиблюються в найдрібніші деталі, відходячи від основного сенсу. Без приниження і докорів, наголосіть, ЩО саме важливо для переказу, для дітей це не саме собою зрозуміле: лаконічність (максимально коротко передати зміст); відсутність міркувань (не потрібно давати оцінку героям, подіям, вчинкам, потрібно тільки передати те, що було, в правильному порядку); зацікавленість, доступність (той, хто слухає, повинен могти зрозуміти основну ідею твору і подій у ньому).
- Опис картинок, малюнків, фантазування, допридумування деталей, подій. Так, справа не стосується безпосередньо переказу, але ця сама справа розвиває у дитини образне мислення, яке дуже корисне для можливості скласти в голові картинку того, що відбувається в будь-якому тексті (у розділі «Методичні рекомендації» є статті на тему ейдетики як засобу розвитку образного мислення дитини ). Опис картинок я рекомендую починати із фрази “На картинці я бачу …”.
- Продовження розпочатої фрази дорослого. Ви «задаєте тон», а дитина підхоплює і закінчує думку по тексту.
- Складання історій по картинках – що спочатку – що потім. Це добре передує переказуванню.
- Вибір правильної відповіді на запитання після тексту. Дитина слухає текст, після чого їй дають запитання з декількома варіантами відповідей, а вона відзначає правильні з них.
- Визначення головної думки. У будь-якому прочитаному тексті вчіться виділяти основну ідею: «Що хотів автор нам розповісти? Чому хотів навчити? Про що цей текст?». Наводьте приклади і просіть висловити власну думку. Це дуже затягує. Вибирайте нехай навіть крихітні (так навіть краще, та як довше не втомитесь), але зрозумілі, ідейні тексти.
- Відтворити текст після прослуховування. Друкуєте текст як він є, але ділите його на частини. Розрізаєте і просите викласти в правильному хронологічному порядку.
- Нумерувати речення в тексті. Або частини плану. Залежно від віку.
- Намалюйте заздалегідь картинки (схематично, головне, зрозуміло), які описують основні події в тексті, і просіть дитину викласти їх в потрібному порядку, супроводжуючи розповіддю.
Важливо розуміти, що до 5-6 років для дитини достатньо, якщо вона може відповісти на питання по тексту, скласти розповідь з декількох речень. Пропонуйте дитині переказати, але саме пропонуйте, а не висувайте вимогу. Запропонуйте говорити по одному реченню: одне Ви, одне дитина, якщо є складнощі. Прошу усвідомлювати, що переказування – це вже результат роботи мислення, уваги, пам’яті, мови, а не окрема функція. Тренуйтесь, і все вашим малюкам буде під силу!