Робота із дитячими запереченнями

У навчанні досить часто доводиться мати справу із “запереченнями” (дітей): “Це складно!”, “Я таке не вмію!”, “Це нереально!” і т.д. І чим грамотніше ці заперечення подолати, тим якісніший результат. Причина дитячих заперечень найчастіше у інстинкті самозбереження, який, не встигнувши проаналізувати ситуацію, вже включає лампочку, що йому з цим не впоратись. Найчастіше дошкільнята заперечують проти якоїсь роботи не усвідомлено, хоча і виглядає це так, ніби лінуються цілком серйозно. Найбільш інтуїтивними реакціями на дитячі “Не можу!”, “Це дуже складно!” зривається у дорослих “Все ти можеш!”, “Нічого тут немає складного”. Тобто ми заштовхуємо в дитину назад його посилання і просимо впоратись з ним самостійно, а нам видати робочий результат. Але результат в таких ситуаціях частіше за все не очікуваний – слухняність і праця, а ще більше заперечення, часом навіть з агресивними випадами. Важливо розуміти, що заперечення – це не відмова дитини від роботи, це повідомлення нам, що вона з чимось не згодна: не вистачає впевненості у своїх силах, розуміння справи чи підтримки. Хочу виділити кілька пунктів в роботі з дитячими (дошкільнята + молодші школярі, працює приблизно з трьох років) запереченнями: 1 – Обов’язково вислухати дитину і спробувати зрозуміти, що саме вона хоче вам сказати. Не вкладайте дитині в уста відповідь, а намагайтесь почути, що саме хоче сказати вона. Так як іноді дитина скаже “Мені не подобається ця гра!”, а мама починає вгадувати: “Не подобається на липучки клеїти? Не подобаються ці кружечки? Не подобається слова читати на яблучках?” і т.д. І дитина навіть не думала раніше про це, а вже у неї є он скільки причин не любити цю гру. З’ясовуйте, що саме не подобається малюкові: “Що саме тобі не подобається? А все інше подобається?”. 2 – Прийняти посилання дитини: “Я тебе розумію, стільки карток доводиться переглядати, поки знайдеш потрібну” або “Обводити елементи справа непроста, я тебе розумію!”. Тон повинен бути стовідсотково спокійним і впевненим. Не дай Боже фальшивої піддатливості або ноти натягнутості, що ви насправді вже закипаєте, але пам’ятайте, що вас вчили бути стриманою/стриманим. 3 – Відзначити позитивні сторони учня в цій справі, наприклад, якщо справа стосується письма: “Розумію тебе, писати справа непроста. Поки навчишся, не раз рука втомиться. А я бачу, що, наприклад, рівні лінії у тебе виходять зовсім добре. Залишилося повправлятися тільки у вигнутих “. Намагайтесь уникати “але” у своїх висловах, щоб у ваших словах було якомога менше заперечення. Ви повністю “розумієте” учня (навіть якщо Вам здається, що давно б пора вже це було зробити), в Вас тече безмежна ріка спокою і рівноваги …. Певна медитація, я не жартую! 4 – Потрібно знайти своє “зате” в ситуації, що склалася, щоб показати дитині іншу сторону ситуації. Наприклад, вчитися писати складно, зате зможеш написати листа Діду Морозу і попросити подарунок. Дітям важливо показати будь-яку справу з правильного, вигідною для них боку. Та не тільки дітям, що там казати! Мені цей спосіб допомагає, я так виробляю терпіння, яке багато хто думає у мене безрозмірне від природи.