Самостійність на заняттях

Питання самостійності дітей під час виконання завдань стоїть дуже гостро – без батьків робить більше помилок, пише неохайно і довго, тобто варто мамі вийти в іншу кімнату, дитина теж починає займатись чимось не тим.

У мене, на жаль, немає чарівних відповідей на всі питання. Я ділюся своїм досвідом і численними спостереженнями за роботою дітей. До уваги братимемо вік від 4-х років, коли дитина вже може виконувати посильні завдання без безпосередньої участі дорослого. І приблизно до 8 років, тобто старші дошкільнята і наймолодші школярі.

Отже:

1 – Визначте дитині будь-який персональний обов’язок по дому, який буде належати тільки їй, наприклад, складати список продуктів для походу в магазин (хто ще не вміє писати, можуть малювати умовні позначення), полив конкретної квітки, оповіщення, скільки градусів сьогодні за вікном, і т.д. Введення даного пункту почніть зі слів “Хороший мій (лагідне слово можете вибрати будь-яке), мені дуже потрібна твоя допомога! Чи можу я тебе попросити поливати щопонеділка ось цю квітку, а то я постійно забуваю?”. Заодно дитина ще і дні тижня підтягне, так як буде боятись пропустити цей день.

2 – У будь-якій вашій спільній діяльності почніть виділяти те, за що несе відповідальність саме дитина, і не переробляйте після неї! І ні в якому разі не коментувати підсумок в стилі “Пиріжки сьогодні трохи кривенькі, зате ти робив сам/робила сама!”.

3 – Якщо ви вже робили з дитиною домашні завдання разом, то різко не кидайте, продовжуйте робити, а в тій сфері діяльності, що у неї виходить найкраще, почніть “відлучатися”, але не йти, а просто робити щось паралельно (не в телефоні і не в планшеті, тобто дитина не повинна хотіти робити те саме, що і Ви) зі словами “У цьому завданні потрібно розфарбувати тільки кола. Це ти точно можеш зробити. Розфарбуй, будь ласка, кола, а я поки підготую тобі наступне завдання/допишу дещо важливе по роботі/запишу дещо у блокнот”. Якщо дитина намагається заглянути до Вас, спокійним тоном повертайте її до своєї роботи словами: “У тебе своя робота, у мене – своя”. І так хоч сто разів. Не змінюючи тон! На цьому етапі можна також поставити пісочний годинник, про нього докладніше почитайте, є окрема стаття. Після виконання дитиною завдання попросіть самостійно себе перевірити. Потім перевіряєте Ви і, якщо бачите помилку (не всі кола розфарбував, наприклад) говорите, що, на жаль, супер-пильні очі пропустили парочку кіл, потрібно пошукати ще. Можете дати “наводку”, наприклад, що кола точно не в першому і не останньому рядку. Далі заняття продовжуєте в тому ж руслі, що і раніше.

4 – Коли Ви помітите, що дитина прийняла ситуацію, що Ви робите щось паралельно, почніть виходити на 5-7 хв з кімнати на тих же справах, що виходять найкраще. Ставте дитині годинник і самі стежте за часом, Ви повинні бути відсутніми рівно стільки, скільки часу виділили дитині. Якщо після повернення дитина нічого не зробила, скажіть, що Ви дуже здивовані, тому що Ви на неї розраховуєте (говоріть правильними словами, діти все розуміють!), ще раз з’ясуйте, що саме потрібно зробити, і вийдіть знову. Якщо Ви почали робити все не різко, а як я описую, то таких ситуацій бути не повинно.

5 – Коли будете справлятись і з такими ситуаціями, почніть ДОВІРЯТИ (діти дуже цінують, коли їм довіряють) більш об’ємні завдання. Але попередньо обов’язково обговорюйте, так як не повинно бути ситуації, що дитина не зробила тільки тому, що не зрозуміла завдання.

6 -Введіть собі за правило щодня виконувати завдання на увагу: визначити, в чому помилився художник; знайти 5 відмінностей; знайти не такі предмети, як всі, з безлічі; визнач зайвий предмет серед картинок і на слух. Так ви будете тримати увагу дитини в тонусі.

Таким чином, ви ПОСТУПОВО вийдете на те, що зможете розраховувати, що дитина зробить самостійно кілька завдань відразу.

Пам’ятайте про тон, про виділення кращої ділянки, а не підкреслення недоліків. Позитивна мотивація наше все!