Все добре в міру

“Все добре в міру” всі знають приказку, але не всі її застосовують, коли мова заходить про дітей.

В міру запалу у розвитку, в міру іграшок, в міру обмежень, в міру правил, в міру допомоги. Захоплюючись якимось напрямком, іноді ми вже не помічаємо, де ця “міра”. І важливо тільки “читати” або тільки “робити уроки!” або “супер-цікаво грати”, інакше якщо гра не нова і не супер-розвивально-прогресивна, то вже караул – я погана мама!

Коли мами починають мені з дуже сильним ентузіазмом розповідати, як складно дитині дається це, а потім ще хотілося б ось це додати, але вже немає часу, значить, треба щось прибрати…але тоді вона не буде знати/вміти це… Я кажу всім СТОП.

Спочатку я заспокоюю щодо будь-якого нереального інтенсиву у розвитку та навчанні дитини. Багато не може бути лише любові, з усім іншим можна переборщити. Непомітно навіть для себе)

Звичайно, досягти тієї самої міри або балансу зовсім непросто, але потрібно прагнути саме до нього, до балансу. Адже від деяких мам не допросишся, щоб вони не закидали заняття, а систематично працювали, адже дитина втрачає дорогоцінний час, а другу маму не зупиниш, що дитина вже не має часу сама по собі пограти, без спеціальних умов і занять.

Як справжній борець за уважне ставлення до дітей та розуміння їх потреб, я прошу всіх батьків:

- Тверезо оцінювати як фізіологічні, так і моральні ресурси дитини. Є діти, від енергії яких заряджати телефон можна – їм потрібно мати по три гуртки на день, ще й додому приходять і колесом по квартирі ходять. Є того ж віку діти з іншим темпом життя.

- Уважно прислухатись до істинних бажань дітей, а не до власних переваг та зручностей. Якщо дитина жити не може без танців, а ви і могли б водити, але це ж треба йти 20 хв або їхати, то подумайте, що щире захоплення неймовірно цінне і важливо не упустити момент, щоб не погасити мотивацію дитини в корені.

- Слухати і ЧУТИ ДІТЕЙ. Ніяких “нічого тобі не боляче”, “досить придумувати”, “все з тобою ясно” і т. д.

- Безмежно ЛЮБИТИ дітей безумовною любов’ю і не боятись змінювати обставини під дитину. Якщо вона від душі не хоче займатися тим-то, але дуже хоче займатися чимось іншим, дати йому спробувати. Батькам не завжди “видніше”. Щоб знати, що у дитини виходить краще всього, потрібно мати можливість пробувати.

- ПРИЙМАТИ ДИТИНУ, бути їй наставником, а не жорстоким суддею.

Почуття міри НАМ!