Як бути на стороні дитини?

Як бути на стороні дитини, навіть коли вона відверто неправа, коли на неї скаржаться авторитетні люди, коли вона дивиться в очі і робить шкоду, коли вона в сотий раз питає одне й те ж саме і абсолютно “не чує” Ваших пояснень?

Я не дитячий психолог, але професійна діяльність змушує розуміти і приймати дітей. І чим краще я з цим справляюсь, тим більше ефективно протікає моя работа.

Тому – мої переконання на цей рахунок:
– Дитина – АБСОЛЮТНА ЦІННІСТЬ, особистість, яка заслуговує такої ж пошани, як і ми чекаємо до себе. Дитина може робити “неправильні” і навіть погані вчинки, але це вчинок неправильний, а не дитина.
– ЗВЕРТАТИ свою УВАГУ на інтереси, захоплення дітей, їх повсякденну діяльність ПОСТІЙНО, а не тільки коли виникають проблеми. Щоб не було горезвісного “Він просто звертає на себе увагу”.
– Коли накриває хвиля роздратування до дитини, краще від неї відсторонитися (переключитися на якусь іншу роботу, вийти з кімнати з будь-якого приводу), ніж намагатись щось довести їй в цей момент. Сама ПЕРША РЕАКЦІЯ в момент роздратування – найбільш руйнівна, так як це говорить не мозок, а емоції.

В складні моменти (а саме в складні моменти гостро проявляється, чи вміємо ми бути на стороні дитини) насамперед задати собі питання – що вона хоче мені сказати? Чому вона робить ТАК?

Готовность розділити відповідальність. Не бути тільки в ролі вказуючого, що робити, невдоволено дивлячись, коли не справляється, а бути готовим сказати – давай вирішимо це РАЗОМ! Я поруч!  Діти це відчувають.

Використовувати факти замість відвертої критики, висловлені спокійним, навіть байдужим тоном: «Я не бачу, на жаль, зошита з математики, тут книжки по всьому столу», «Прочитай, будь ласка, ще раз, не так швидко, я не зрозуміла суть» , «Що у тебе далі за планом?».