ЗАДАЧІ

Processed with Moldiv

У програмі підготовки до школи, а саме у математичній її частині, важливо познайомити дитину з таким поняттям, як “Задача”.

Відмінність задачі від прикладу в тому, що приклад дає безпосередню вказівку на те, що потрібно зробити, а в тексті задачі потрібно ще вловити, що з чим взаємодіє. Я люблю все робити послідовно, як ви вже, напевно, зрозуміли. Тобто я не починаю знайомити дитину з поняттям “задача”, якщо вона ще не може просто збільшити одне число на кілька одиниць або не вміє порівнювати грамотно кількість і числа. Немає поняття “пора вчити задачі” часового, є поняття “дитина готова” чи ні. Я багато разів це повторюю, але, думаю, буде не зайвим і тут – діти завжди хочуть бути успішними, завжди раді показати супер-результат. Заважає їм не “вередливість” і “лінь”, а неправильна подача, недолік грамотних терплячих пояснень і часу, щоб засвоїти сказане і видати результат.

Дорослим про ці три складові варто думати більше, ніж про те, як настрашити майбутнього першокласника посерйозніше і нарешті таки змусити його “вчитися”.

Якою б важливою не була форма запису задачі в школі (стільки то клітинок зліва від краю, стільки то вниз відступити, обов’язково взяти в дужки, після дужок написати пояснення до дії і т.д.) завжди важливо дбати про розуміння суті задачі. Правильно записувати безумовно важливо (за шкільними стандартами), але коли дитину орієнтують виключно на правильність запису, суть задачі часто губиться, дитина звикає до “шаблонів” і перестає думати, а шукає “ключові слова” в задачі. Наприклад, якщо сказати “В магазин ПРИВЕЗЛИ 8 кг бананів, ПРОДАЛИ 2 кг. Скільки кг бананів в магазині ЗАЛИШИЛОСь?” – дитина розв’яже, а якщо сказати “На прилавку в магазині лежало 8 кг бананів, два з яких вони вже продали. Скільки потрібно ще продати, щоб банани закінчились?” не кожен впорається. І я не жартую. Я бачу це кожен день.

Дуже залежить від дитини в цілому, від того, як вона мислить крім математики, як розвинена гнучкість розуму, логічне мислення, як сприймає інформацію на слух і т.д.
Тому я пропоную розглянути кілька етапів на шляху до освоєння дітьми задач і розв’язання їх із задоволенням і розумінням:

- Вміння збільшувати кількість і число без вживання термінів “додавання” і “віднімання”. Тобто дитина повинна могти виконати завдання: “Збільш число два на один”. Часто діти, які вже можуть розв’язати приклад 2 + 1 не розуміють, що від них хочуть, якщо говорять “збільш”. Точно так само і про “зменш”. Це тренується безпосередніми завданнями, де дитині потрібно вписати цифру у віконце (на фото, де ніби сходинки – відразу прошу вибачення, що слово «ЗАДАЧИ» на фото написане російською мовою). Пояснюйте на кількості і на лінійці, що було, наприклад, три людини, а до них приєдналась ще одна, значить, людей стало на один більше, після трьох стає … чотири! Збільшити число на один означає додати ще один, пройти на один крок вперед на числовому рядку. Також можна писати диктант з дитиною, коли ви диктуєте їй число, а записувати вона повинна число на один більше, ніж Ви сказали. Чимало плутанини навіть серед дорослих викликає завдання з онлайн-програми “Вчимося рахувати в межах десяти” (на фото з пірамідкою), де потрібно збільшити число на піраміді на один і розфарбувати деталі відповідними кольорами. Якщо на деталі написано 0, ви спочатку з’ясовуєте, що збільшений на один нуль – це буде 1, потім натискаєте на цифру 1 серед олівців, і знову на деталь з цифрою 0. Подібні вправи можна зробити і самим.

- Визначення, на скільки більше, на скільки менше одне число від іншого (фото з морозивом). Починається це з обчислення кроків між числами.

- Розв’язування прикладів з кількісною відповіддю (на фото – кактуси). Діти завжди повинні розуміти, що за будь-яким числом мається на увазі певна кількість. Тому, розв’язуючи такі приклади, ви показуєте, що приклади і якісь безпосередні предмети це не різні речі, а одне і те ж саме. Це для того, щоб при виконанні задач дитині простіше було перетрансформувати тигрів і левів у зоопарку в числа, і розв’язати відповідну задачу.

- Порівняння відповіді в прикладі з кількістю (на фото чоботи, морквини і т.д.), щоб, знову-таки, наблизити образність прикладів до земних речей. – Зіставлення прикладу з його кількісним аналогом (на фото дерева, хлопчик і дівчинка і т.д.). Тут важлива навіть не відповідь, а те, чи розуміє дитина, які величини взаємодіють.

- Складання прикладу за малюнком, це наааай пряміший шлях до задач. Таких завдань багато і в зошитах, і в книжках з підготовки до школи. Ви розглядаєте з дитиною малюнок, визначаєте, які РІЗНІ величини там є і що з ними відбувається – вони об’єднуються, хтось до когось прийшов, пішов, полетів, зів’яв, розтанув і т.д. Записуєте числа, ставите знак і пишите відповідь.

Переходячи до безпосередніх текстових задач, ЗАВЖДИ піклуйтесь, щоб дитина розуміла, що в ній відбувається. На початку (до школи так точно) малюйте, про що саме говорить задача, ілюструйте дію. Рішення шкільних задач вимагає якісного використання образного мислення, а в дошкільному і молодшому шкільному віці воно може бути у дітей розвинене не достатньо, щоб уявляти задачу в голові. Перераховані вправи я рекомендую не пропускати, а відпрацювати, щоб розкласти в голові ваших скарбенят все по поличках. Завдання на фото представлені з онлайн-програм на сайті “Вчимося рахувати в межах десяти” і “Комплексна підготовка до школи”.

Буду рада бачити вас серед своїх онлайн-учнів!